Історії мам

Матрёшки
Успіх

Автор: Юлія Яковлева

Матрёшки

Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!

Найкращій лікар стоматолог. Талановита, цілеспрямована, постійно навчається. Найкраща мама і бабуся


Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?

Її батьки, я і сестра, онучка)


Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли? Які слова були б у присвяті до книги про її життя?

Турботлива мама, любляча донька і найкраща бабуся яка ще й прекрасний лікар.


Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?

Вона мріє про подорож. Полюбляє пригоди та мандри.


Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Мама на все готова заради нас. Для неї робота це частина життя. Та попри це вона допомагає мені, сестрі та батькам. Хочу розповісти історію "Матрёшки". Почалося усе 3го червня. Ввечері подзвонила мама і запитала що сказав лікар. І я застигла, вона не могла знати що я ходила у жіночу консультацію. Дізналася що вагітна (8тижнів). Пройшло 2 місяця, 3 дні до весілля я на 5му місяці, мама за 2 дня організувала весілля з нуля! Вона фея! Пройшов ще час, і ось настав час готуватися до пологів, лікарі дали не дуже втішні прогнози і скерували у інше місто. Що робити чоловік працює, їхати досить далеко (з Мелітополя до Запоріжжя). І ось летить фея, моя мама! І ми їдемо до Запоріжжя, коли приїхали виявилося що мама не може перевищувати разом зі мною у відділенні, а мене вже поклали. Вона залишилася одна у незнайомому місті, майже без зв'язку. Тиждень який я знаходилась в ВПВ вона збадьорювала мене як могла, на кухні хостелу готувала мені їсти, бігала по аптеках (у мороз). Мені здається хвилювалась більше ніж я. І ось нарешті дзвоню зранку і кажу що почались перейми. Вона просиділа більше 5 годин під відділенням до того як мене перевели у родзал. Далі найбільш важливі три години, здається вона народжувала разом зі мною, я так боялася зламати їй руку під час переймів (вона тендітніша за мене))) Я бачила її очі, для неї це трагедія коли вона знає що не може допомогти і мені боляче. (Це стосується усіх сфер життя, для неї це дуже важливо допомогти! Як лікарю і як мамі)) І ось у 17:39 я народила донечку) Мама була рада не менш ніж я) І знов марафон по аптеках) На другу добу нам повідомили що виник резус конфлікт, і мені потрібно протягом доби ввести імуноглобулін. І ви не повірете, знов марафон по аптеках! І наступного ранку вона вже з препаратом під дверима відділення. І знову неприємності і ми у ВПН, з жовтяницею) мама цілий тиждень з ранку до вечора була поруч, допомагала з донькою, приносила їжу, ліки, і підтримувала мене на всі 100%! У день виписки, так склалося, мене забрали пізно ввечері, я дуже нервувала і навіть зривалась на маму (вибач, я тебе люблю)! Вона й це витримала! І ще тиждень вона допомогла мені по дому, а точніше робила все за мене) це трохи дратувало, але я їй дуже вдячна! І нарешті вона повернулась до себе додому, і повернулась на роботу! (Без неї вона ніяк, робота без мами) Хочу сказати що її чекало мабуть усе місто. Через тиждень приходить новина інтерв'ю мами у обласній газеті! Нажаль не можу додати фото! Я пишаюся! А чому "матрёшки", тому що у бабусі є мама, у мами є я і сестра, а у мене є донька, ми як матрёшки) Дякую тобі мама за себе і за доньку! Я тобою пишаюся! Ти найкраща!

X
X