Історії мам

Мій дім-моя фортеця
Сімейний затишок

Автор: Людмила Кашталян

Мій дім-моя фортеця

Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!

Мамин дім-наша фортеця. Мама побудувала для своєї сім"ї дім із казковою піччю, де вона пече хліб і біля якої ми читаємо казки та унікальну еко-систему, в якій би діти харчувалися самостійно. Навіть, якщо мама не вдома, а на роботі, діти можуть подоїти самі козу, напитися молока та поїсти хліба з медом! У курей назбирати яєць та поснідати запашною яєшнею, а далі протягом літного дня збирати полуницю чи малину, дихати пасікою та ходити босоніж по м"ягкій траві і спостерігати, як трудяться бджілки зранку до вечора.


Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?

Коли народиться дитина, Господь дає їй ангела у супровід, і цим ангелом на землі є рідна матуся. Мати думає так, щоб всім було добре, хоче всім догодити. Її надихать здорові та щасливі дітки, це результат її діяльності. Заради них вона як божа бджола прцює вдень і вночі, не вимагаючи нагороди за свою працю.


Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли? Які слова були б у присвяті до книги про її життя?

Наша матуся - і казкова героїня, наче мудра дівчинка семилітка, знає, як діяти у будь-якій ситуації, що треба зробити, щоб члени родини мали гідне життя, і княгиня Анна Ярославна, яка вміє, знає і може будь-кого навчити, нагодувати і загартувати до нового життя.


Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?

Наша мама Людмила мріє про красу, хоче, щоб діти зростали в красі і серед краси. Вона дуже любить казки і творить як казкар! Ми б їй подарували дуже гарну хустку-шаль, щоб вона загорнулася в красу і їй було б радісно і затишно і відчувала б вона щастя!


Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Наша мама Людмила виховує трьох дітей. 10 років тому Мама вирішила покинути Київ, роботу HR менеджера в компанії Сіменс та створити родовий маєток у селі Яструбна Житомирської області, в якому мали народитися діти. Вона придбала закинуту колхозну пасіку та два гектари землі. На території колишньої пасіки як виявилося згодом до війни був панський маєток графині Де Ла Вось та великий парк, який до війни був засаджений яворами, глодом, акаціями та липами, а після війни у маєтку була сільська школа, в якій вивчали географію по казковому глобусу, який стояв на великих орлиних лапах та за спиною у якого були великі орлині крила! 

Отже, вирішила Мама тут будувати будинок і відродити пасіку. За кілька років був побудований звичайний будинок, незвичайною була тільки велика піч, зроблена із гуцульського кахелю з різними сюжетами. Ніхто і не думав, що піч стане улюбленим місцем у хаті. Мама пече хліб, а діти сидять на печі і гріють плечі. Люди у місті думають, що у селі нудно, а насправді життя у селі різноманітне: Мама навчила дітей доїти козу, косити траву, збирати квіти, березовий сік, гриби та шипшину! Всі разом заготовляють дрова на зиму та працюють на городі: садимо картоплю, горох, ягоди. До речі горох та картоплю можна садити двічі і влітку і восени мати молодий горох та молоду картоплю. Також ми всі разом качаємо мед і розливаємо по банках. Влітку на пасіці багато роботи!  

Вся наша сім"я завдяки Мамі живе у реальній казці! Дітей теж виховує казка та природа. Мама каже, що дуже любила читати казки і нам читає багато казок і веселих і смішних! Вона виховує дітей по простому, у добрій казці. Оскільки у казках і у житті всяке буває, мусила у цьому році Мама повернутися до роботи у Києві, щоб мати змогу оплачувати наше навчання. Всі діти вивчають англійську, старший син Ілля відвідує It академію, молодші діти Міша та Маша відвідують різні гуртки, басейн та кіношколу в кіностудії ім. Довженка. Але село чекає на наше повернення влітку! Час плине швидко і канікули не за горами! Ось так всі ми вчимося поєднувати приємне із корисними, і поєднувати поєднуване із непоєднаним!

X
X