Історії мам

Берегиня родинного вогнища Супрунюків
Велике серце

Автор: Галина Погорілець

Берегиня родинного вогнища Супрунюків

Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!

Не кожна людина могла б пройти такий шлях до успіху. А вона змогла. Жила на хуторі, далеко від села, де електропостачання не бачили рідні стіни ніколи. До школи добиралась пішки, лісом, щодень по 5 км туди і стільки ж назад. старанно вчилась, виконувала д/з під спалах керасиновоі лампи чи лучини. Успішно закінчила школу, вступила в педінститут. Вийшла заміж, з чоловіком виховали і виростили 5 дітей. Мають 2 сини, 3 дочки, 2 невістки, 3 зяті і 9 онуків. Всім нам дали вищу освіту.: 4-педагоги, 1-лікар. Мама 51 рік пропрацювала вчителем украінськоі мови та літератури. Була й на посаді директора. Але найбільше її досягнення- це її діти, наш успіх, і, як мама каже, що діти та онуки, а також учні, які перевершили її. І саме ЛЮБОВ до всіх і всього допомагає у житті!!!!


Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?

Працювати над собою її надихає саме життя: діти, онуки, учні і весь люд загалом. Тільки Любляча людина може по-справжньому дарувати любов і сіяти зерна мудрого, світлого, прекрасного багато років. Вона любить життя, вона пишається кожним успіхом будь-якої людини і старається дати мудру пораду при негараздах. Вона любить людей, бо без них не було б її !!! Її такої!!!! А жити дітьми, онуками, людьми- це її покликання!


Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли? Які слова були б у присвяті до книги про її життя?

4. Я б від імені всіх нас написала б про неї такі слова. Маленька русява дівчинка ступає на велику життєву дорогу, не знаючи, що її чекає там, попереду. Її усміхнене обличчя прикрашають веселкові очі, на яких на вітрі поблискує сльоза , яка переливається кольорами веселки. На своєму шляху вона зустріла багато людей, полюбила: чоловіка, дітей, онуків і саме життя. Вона- вічний порадник, учитель, друг, переможець!!! Людина, яка поспішає і до якої поспішають; яка любить, і яку люблять; яка цінує, і яку цінують; яка порівнює і на яку рівняються!!! Життєва стежина веде за собою, заставляє задуматись над пройденим, і подумати про майбутнє. В душі маленька, але уже зріла людина, русява, але з сивиною на скронях, усміхнена, але з ніжними зморшками ( чи то від щастя, чи від пережитого), мудра, ніжна жінка ступає на велику життєву дорогу, не знаючи, що її жде попереду, але знаючи, що вона залишила на своєму шляху. Це слід Жінки, Матері, Вчительки, Керівника-ЛЮДИНИ!!!


Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?

Життя- складна річ. Маючи стільки дітей, залишилась ненька в рідній оселі з татом самі. Доля розпорядилась так, що «Її цвіту по всьому світу»: і в Донецьку, і в Тернополі, і в Луцьку, і в Рівненській обл. Але подумки ми завжди з нею, а вона- з нами. Незмінною в нашій родині є традиція: зустрічатися влітку один тиждень в батьків. Це найкращий, найщемніший, найдорожчий і найсвятковіший тиждень в році: і для дітей з сім’ями, і для батьків. То нічого, що спимо де попало (місця ж всім на ліжках не вистачає), прекрасно, що треба начистити на один раз два коші картоплі і помити гору посуду; кабанчика, якого батьки вигодовують і колють для нашої зустрічі, з’їдаємо за тиждень... Оце є щастя!!! А потім - розлуки: з кимось- на тиждень, з кимось- на місяць, а ще з кимось- до наступного року. Але ці зустрічі надихають, додають сил і бажання дожити до нових зустрічей. І ці мрії і сподівання наші спільні, сімейні!!! Адже немає більшого щастя, щоб нас не меншало, всі були живі й здорові, і тільки прибувало до роду Супрунюків!!! Час іде, біжить... Він невблаганний!!!! І знову рідна поринає в своє вічне молоде життя, бо ж вчитель повинен завжди бути юним, іти в ногу з часом, розуміти дитину. А в неї це получається. А на канікулах трохи часу віддає натхненню у вишивці. Але в усьому пронизано різні узори, на яких символ доброти, порядності, щирості, чесності, підтримки і любові. До всіх, без винятку. Її мрії- це наші мрії, сподівання, віра і надія. Надія та віра на прекрасне майбутнє, без сліз, без горя, без біди та в мирі, і тільки з Божим і батьківським благословінням!!! І найкращий подарунок мамі- це наші зустрічі!!!!


Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Чому саме моя мама має отримати перемогу? Бо вона для мене найкраща в світі. Її теплота зігріває не тільки мене, нашу родину, а, здається, весь світ. Стільки доброти, мудрості і любові не може випромінювати кожна людина. А вона змогла !!!! Пройти такий важкий і водночас щасливий життєвий шлях і не зламатися- не кожному під силу! Бути порадником, другом, вчителем від Бога - не всім дано! І яка я буду дочка такої МАМИ, коли навіть не використаю шанс до перемоги найріднішої мені людини!!! Всім нам бажаю успіху!!!

X
X