Історії мам

Колись я буду як вона
Супербабуся

Автор: Вікторія Власюк

Колись я буду як вона

Що ви вважаєте її найбільшим досягненням у цій сфері? І лишіть сором’язливість їй – хваліть!

Найбільше її досягнення у сфері "бути бабусею"? Вміння до великої самопожертви заради нас, її дітей, і наших дітей - її онуків. Вона жертвує щодня і щохвилини. Жертвує найдорогоціннішим - своїм часом і своєю увагою, адже ці дві речі вона повністю присвячує тільки нам. А ще нервами. На нас йде дуже багато нервів, повірте. В мене одна дитина, котрій всього лиш 4 місяці, і за цей час я мала стільки стресів, скільки не мала за всі інші 22 роки життя (хвороби, царапання, не той "стул", болі в животику, прищики і пітнички, ранки в складках. А ті маленькі нігтики підрізати - це ж перед тим треба добрих три таблетки валеріани випити=)). А моя матуся вже пережила це все тричі, і зараз я пишу сюди, тому що вона абсолютно добровільно і навіть з радістю (тепер розумію, що та ще вона мазохістка=)) вирішила пережити це все ще раз - на цей раз вже з моєю дитинкою, її першою онучкою. Саме вона не спала зі мною вночі, коли малеча вперше захворіла грипом в свої три місяці, вона забирала в мене дитину на цілий день, коли мене звалив мастит, маючи при цьому ще й свою меншу донечку, якій лише три роки, боролась разом зі мною з лактостазом.


Як ви вважаєте, хто або що надихає її працювати над собою?

Найбільшу мотивацію на даний момент, впевнена, їй дають найменші члени нашої родини - її донька Софія, якій 3 роки, і внучка Василинка, котрій 4 місяці. Софія пізня дитина, як вважає мама. Вона народила її в 39 років і дуже переживає, що буде не сучасною мамою. Як на мене - ці всі переживання зовсім не доречні, адже вона весь час прагне розвитку та йде в ногу з часом - легко освоїла фейсбук, впевнений користувач інтернету, хоче найближчим часом опанувати інстаграм, постійно готує за новими рецептами та опановує нові кухні (нещодавно в нас були суші та роли на вечерю, а також крильця з соєвим соусом і медом), слідкує за модою, хоч та часто їй не до душі, і все в тому дусі. Так само і внучка мотивує її не здавати позиції і набиратись сил, адже мусить допомогти мені з вихованням і доглядом.


Якби її дітей попросили описати її, що б вони про неї розповіли? Які слова були б у присвяті до книги про її життя?

Ми б сказали, що кращої годі шукати. Що життя зробило нам гігантський подарунок - цю жінку в ролі нашої мами. І цю жінку в ролі бабусі для наших дітей, нинішніх і всіх майбутніх. Вона готова не спати ночами, коли ми хворіємо, готувати окремо всім дітям різні страви, аби вони хоч щось з'їли, і нехай це займе в неї добру половину дня, плакати разом з нами коли щось не так (весь вечір втішала мене коли я загубила гаманець через неуважність. І жодного лихого слова я не почула тоді), і радіти коли все налагоджується (разом пригали і раділи над підгузком, коли в малечі нарешті скінчився запор, котрий тривав чотири дні). Її призвання це бути мамою. Вона така шалено уважна до найменших - буде підіймати кіпіш, якщо після ванни вдягати малюка довше двох хвилин. І вона такий хороший друг для старших дітей - я не боюсь довіритись їй у всьому, вона знає про мої стосунки з чоловіком більше ніж сам чоловік =). Які б слова були у присвяті? "Вибач за все сиве волосся. І дякую тобі. Велике дякую. Любимо тебе. Твої діти."


Про що вона мріє? Що б хотілося подарувати їй найбільше?

Вона мріє, щоб найближчі були здоровими. Мріє, щоб у сім'ї планувала злагода. Мріє, щоб з нас вийшли хороші люди. Це те, що я завжди чую, коли питаю її про мрії. Якщо ж про матеріальне - хоче нарешті власну спальню з ліжком. Великим і зручним, адже вже багато років мусить спати на дивані. Мріє про велику шафу, де зручно розмістить всі свої речі. Хоче покращити стан волосся. Все не дійдуть руки придбати вітаміни чи якийсь професійний догляд. В неї багато невеличких бажань, пов'язаних з покращенням нашого житла, оновленням каструль і посуду, бо вона хазяйновита в мене надзвичайно сильно. Часто їй приємніше купити нову скатертину додому, ніж собі новий парфум. А ще вона хоче в Турцію - батьківщину всіх її улюблених серіалів, на які зараз, на жаль, немає часу. І я б дуже хотіла всі її мрії здійснити.


Якщо її номінують, значить, для тебе вона вже найкраща! Але все ж - чому саме вона має отримати звання «Мама року»?

Бо вона гідна. Дійсно гідна. Стільки всього вона вклала в наше виховання. В жодного немає поганих звичок, немає ніякого бажання пробувати алкоголь чи сигарети, чи наркотики. Всім вклала адекватне бачення майбутньої сім'ї, і привила дуже правильні цінності. А це зробити, як на мене, зовсім не легко. Вона може бути ніжною і турботливою. Може рватись в бій, захищаючи нас. А може і нам дістатись, коли ми вирішуємо бути не надто хорошими. Вона класна.

X
X