Сповідь Квітки-Душі, Яка Розбила Каміння
Натхнення

Сповідь Квітки-Душі, Яка Розбила Каміння

Автор: Євгенія Ушакова

Привіт! Мене звуть Євгенія, і мій син, якому вже майже 8 років, бажає, щоб я взяла участь у цьому конкурсі. Але він ще надто маленький, щоб писати за комп'ютером, тож розскажу про себе я...... Мене звуть Євгенія Ушакова, мені 28 повних років.  Я вибрала номінацію "Натхнення", бо моя історія може не тільки надихнути, але й стати поштовхом для позитивних змін для багатьох людей, особливо жінок. Цілі 28 років я потерпала від жорстокого домашнього насильства. Моя матір розійшлася із моїм батьком, коли я ще була дуже маленькою, і усі роки звинувачувала мене у своїй самотньості. Підлітком я була не тільки дуже некрасива, але й товста - понад 90 кг. З мене сміялися, мене били. Я завжди дуже любила малювати, але матір та дідусь забороняли мені стати художником. І я пішла вчитись на викладача англійської мови. 12 років я намагалася викладати, навіть через страшну хворобу - через мої страждання вдома від злості моєї матері мені поставили діагноз - важка психічна хвороба. Та лікарі не були впевнені, що в мене справді ця хвороба, але більше двох років я була на важких ліках, які робили з мене "овоч". Здавалося б, немає більше надії... але я БАЖАЛА ЖИТИ. Я не мала надії, але я створила Її, сама. Я кинула пити ліки, які мені не допомагали, та зайнялася легкою атлетикою. Я схудла. Я почала чинити гідний опір матері, яка проявила усю свою несамовиту злість, коли у 28 років я зустріла своє Перше і Справжнє, Єдине Кохання, Ігора Комісаренка, Чоловіка з Великої Літери, Любов якого допомогла мені подолати хворобу, яку багато людей вважали хронічною та прогресуючою! Так. Вони вважали, що мені немає більше місця на цьому світі. Що я маю бути закрита в лікарнях. Але я живу. Попри людську злість, яка, нажаль, ще присутня на Землі, та ЗАВДЯКИ КОХАННЮ!!!!!! .... Влітку я й мій Коханий одружимося. Він - мій Янгол-Охоронець, я це ЗНАЮ. І саме він відкрив в мені Художника за Покликом - так, я малюю зараз, і майже влаштувалася на роботу графічним дизайнером! Вони казали - в мене немає шансів, жити без ліків. Але я живу. Так, як ніколи. Вперше. Ми з Коханим багато допомагаємо бідним, воїнам АТО, навіть коли маємо дуже мало - ми ділимось. Нещодавно я почала Проект на фейсбуці "Жінки проти насильства" (FACEBOOK.COM/WAVFIGHTING), це лише початок, але того року я врятувала одну дівчину від суїциду. Я просто розмовляла. Просто була поруч. Як часто цього не вистачає в цьому світі! Люди, будьте людьми! Помагайте!!! Не проходьте повз бабусі, в якої немає на хліб, не пожалійте 100 грн на лікування для воїна АТО. Будьте Людьми. Завжди. і Кохайте НЕСАМОВИТО!!!!! :)))) Тепер я маю інше життя. СПРАВЖНЄ. Вперше я народилася на світ у 28 років, того року, восени... Я малюю, творю, дихаю. Я в усьому підтримую свого сина, завжди маю час вислухати його. Моя матір вважала, що я нічого не досягну. А я вже маю все, завдяки тому, що завжди хтіла бути ДОБРОЮ ЛЮДИНОЮ. І за мою душевність мені тепер велика подяка від Неба. Я буду й надалі вести свій соціальний проект, малювати, творити, мрію стати дизайнером одягу бренду, який буде віддавати половину свого доходу на благодійність. Так роблю я, і так мають робити всі. І тоді буде МИР. До речі, з моменту зустрічі із моїм Коханим я ДУЖЕ змінилася. Моя шкіра стала набагато краще, я більше не маю проблем з зайвою вагою, хоча в ці дні тренуюся мало. Я працюю. А мене хтіли зробити інвалідом, щоб жила я на пенсію. Моя матір досі не хоче прийняти той факт, що я - людина гідна, та заслуговую на все, що маю, і все, про що я мрію. А я - заслуговую. Бо бажаю допомогти ще багатьом людям на Землі. Я хочу сказати їй - твоя донька НЕ ПОТВОРА. ВОНА КОХАНА ЖІНКА, ЯКА КОХАЄ СВОГО ЧОЛОВІКА ТА ЛЮБИТЬ СВІТ І ХОЧЕ РОБИТИ ЙОГО КРАСИВІШИМ. Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, СВІТ!!!!! КОХАЙТЕ І БУДЬТЕ КОХАНИМИ!!! З 8 БЕРЕЗНЯ, ЛЮБІ ЖІНКИ!!!! ВИ ЗАВЖДИ ПРЕКРАСНІ, КОЛИ У ВАШОМУ СЕРЦІ ЖИВЕ ДОБРОТА!!! БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ, ВСІ!!! :) ЩИРО ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!!