Мамина наука триматися разом
Велике серце

Мамина наука триматися разом

Автор: Наталія Бєлікова

Кожна мама заслуговує на особливе ставлення, найбільшу повагу, найбільшу любов. І наша мама Ніна не вийняток. Нас у мами п’ятеро – три доньки – Наталка, Аліна та Наїна, і два сина - Вадим та Марк. На сьогоднішній день вже всі дорослі, четверо з нас уже стали батьками. І тепер у статусі «мам» і «тат» ми розуміємо, як же багато сил і терпіння забирає виховання дитини, а мамі треба було приділити увагу п’ятьом, адже всі ми – різні, кожен із нас має свої вподобання, свої мрії, своє бачення, свій характер, свої важелі впливу. Хтось бурхливо реагує на зауваження, хтось спокійно, а комусь треба було дати пораду в слушний час… Треба було знайти підхід до кожного з нас. Мама нас навчила, що все, що ти робиш, треба робити гарно, або ж взагалі не братись за це. Вона наполягала на тому, щоб усі ми отримали вищу освіту, що ми успішно зробили і робимо зараз. Вона вчила нас бути самостійними, приймати рішення, нести відповідальність за свої вчинки, бути ввічливими, людяними, співчутливими, стриманими. А ще вона вчила, що щоб не сталось у нашому житті, треба триматись разом – допомагати один одному у скрутні хвилини, підтримувати, радіти. Саме ця мамина наука найяскравіше проявилась в нелегкий час, коли ми дізнались, що у мами онкологічне захворювання. Кожен допомагав, як міг: хтось фінансово, хтось вирішенням побутових проблем, хтось «боровся» з бюрократичною системою, хтось був поруч у лікарні, а хтось просто був готовий вислухати маму в будь-який час. Саме така спільна підтримка є важливою для нашої мами. Хоч ми і проживаємо в різних регіонах нашої країни, але ми разом. Не дивлячись на хворобу, матуся настроєна оптимістично, сама не сумує і не дає сумувати іншим, адже якщо ти позитивно настроєний, той з хворобою боротися легше (саме так вона заспокоювала пацієнток в лікарні). Наша мама – творча людина, вона вміє класно малювати петриківкою, в’язати спицями, вишивати, виготовляти поробки, любить готувати щось смачненьке. Жаль, що за буденною сільською робою на улюблені справи та відпочинок майже не залишається часу. А ще вона обожнює квіти. Вони у мами ростуть всюди – у хаті в горщиках – великі і маленькі, в саду, на городі. Квітнути господарство починає з ранньої весни і радує око до пізньої осені. Кожному з нас мама передала частинку своєї любові до творчості та природи. У мене також все подвір’я засаджене квітами, мама навчила мене вишивати хрестиком, в’язати спицями, я з великим задоволенням виготовляю власноруч подарунки для своїх близьких та друзів. Брати і сестри також творчі особистості: Вадим красиво малює та пише вірші, Аліна любить квіти, вміє шити, Марк дуже любить читати, майструвати з дерева полички та шафки, Наїна теж малює. Незважаючи на те, що особисте життя у мами не склалось, вона всю любов віддала нам, не зламалась, а навпаки стала сильнішою. Своїм прикладом вона надихає нас, вчить бути незламними, вірити в краще. Її наука дуже допомагає в житті: на роботі, в спілкуванні з людьми, у вихованні власних дітей. А найголовніше те, що мама виховала нас людьми, за що ми їй безмежно вдячні!