Мама - криниця доброти!
Сімейний затишок

Мама - криниця доброти!

Автор: Вікторія Дмитренко

Моя мама – найкраща! Напевно, можна було б ставити крапку, але я розповім, усім вам, чому саме вона – найкраща. Своє дитинство і юність ми з братом провели у селі. Роботи було багато ( будувався дім, город, саме народився братик, господарство…). У мами часу вистачало на все: наварити, прибрати, пополоти, пожаліти…А саме головне – гратися з нами! Завдяки їй, я з дитинства вчилася слухати природу, вірити в добру казку, любити весь світ. Досі щиро вірю в те, що квіти-дзоники рано вранці мило звучать від крапель роси, вірю, що загублені чи поламані іграшки потрапляють в чарівну країну добра, точно знаю, що добрих і щирих дівчаток завжди знаходять найкращі принци з великим люблячим серцем. Всі добрі казки моєї мами збулись у моєму житті. Я сама – двічі мама, роблю все для того, щоб бути на неї схожою. Моя мама – проста українська жінка. Вона не створила громадських організацій зі збереження екології, але навчила нас любити та берегти природу та свою Батьківщину. Вона не створила фонд для допомоги нужденним, але навчила нас допомагати людям щиро, з легким серцем, тим хто цього потребує. Завдячую мамі, що виховала мені серце і душу, вони тепер переповнені любов'ю та добротою до всього світу. Мама навчила мене цінувати кожне слово та черпати силу у словах. Мамо, твоє життя було не простим! Ти багато перенесла, відчула, пробачила, пережила… Твоя любов і посмішка – це моя нагорода і мій приз! Завдяки тобі я живу, відчуваю, сміюсь, радію у цьому житті. Нехай кожна жінка відчує на собі поцілунки своєї дитинки, кожна бабуся – подарує море турботи та пестощів онукам,а кожна дитинка на світі буде поруч з мамою - своєю берегинею, криницею добра на все життя! Мами світу, ці слова для вас: Мамі

Якщо писати вірш про маму,

То, з чого треба починати?

Про ночі, люльки, плачі, каки..

Напевно, краще так почати!

Про сльози перші, про зітхання,

Невдалі, перші поцілунки,

хвороби, сумніви, прощання,

Неспокій, гнів, шалені думки…

Почати, можна, й по пораду,

Тривогу ночі, біль образи,

Надію, радість, сподівання,

Молитву, й віру в доброту…

Знання того, що в світі, білім Шляхами щастя, я іду…

Про маму вірш – лиш так почати!

Але, чи цінність є в словах?

Їх можна голосно кричати,

Давити, на скупу, сльозу,

А головного, не сказати… « Як сильно, я тебе люблю!»

Прошепотіти це в обіймах

І знати, на усі віки,

Коли, у тебе в серці, Мама,

Твій світ, із миру й доброти,

Коли, так можеш, ти сказати,

Значить, уже Людина – ти!