Крок за кроком до мрії дитинства!
Спорт

Крок за кроком до мрії дитинства!

Автор: Марія Рачок

Звати мене Марія, я з невеличкого містечка Березне, що на Рівненщині. Одного разу в дитинстві, прогулюючись з татом по місту, ми зайшли на центральний стадіон. Там проходили якісь змагання, бігало багато дітей з батьками, атмосфера була дуже радісною та щасливою. Я запитала у тата: - А що тут таке відбувається? - Та, напевне, сімейні спортивні змагання. - Я теж хочу взяти участь в цих змаганнях. Тато промовчав. Кожного року я чекала, що все ж прийде пора і ми з батьками прийдемо на той стадіон, одягнемо футболки одного кольору, придумаємо сімейне гасло і неодмінно переможемо в спортивному конкурсі “Тато, мама і я – спортивна сім’я”. Ось такою була моя дитяча мрія. Йшли роки, я розуміла, що моя мрія віддаляється від мене, я розуміла, що в моїх батьків троє дітей і вони весь час працюють, днями і ночами, на різних роботах, задля добробуту своєї родини і в них не було зовсім часу на свій відпочинок, а тут я ще з своїми змаганнями. Та й у мами були проблеми зі здоров’ям. Усвідомлюючи, що дитиною я не зможу бути учасником цих змагань, я пообіцяла собі за будь-яких умов подарувати своїм дітям миті щастя з мого дитинства. Для здійснення своєї мрії я інтенсивно займалася легкою атлетикою, вступила в спортивний ліцей, показувала хороші результаті з бігу. На жаль, я не змогла закінчити ліцей через проблему з колінним суглобом. Згодом отримала фах ландшафтного дизайнера, отримала професію кравчині, але далеко в глибині душі була МОЯ МРІЯ. І я вирішила ні в якому разі не зрадити їй. Для втілення своєї мрії мені спочатку потрібно було вийти заміж, потім народити хоча б двоє діточок, дочекатись щоб вони виросли до мінімум 5 років, а тоді гайда перетворювати свою дитячу, наївну мрію в реальність. Я зустріла на своєму шляху прекрасну людину, мого чоловіка, який підтримує мене у всіх починаннях, є надійною опорою і реалізатором моїх бажань. Розповівши йому про нездійснену дитячу мрію, про любов до спорту, ми вирішили, що я повертаюся до активного життя. Нині я працюю фітнес тренером. Робота мені приносить перш за все, душевну, а вже потім фізичну насолоду. Адже люди, з якими я працюю: добрі, енергійні, позитивні, життєрадісні. Коли мої клієнти мене запитують, звідки в мене стільки сили, і як я все встигаю, я їм відповідаю, що саме завдяки обміну з ними своєю енергетикою я все встигаю та можу! Своїх однодумців я запевняю, що завжди можна бути кращими! Головне – ніколи не зупинятися! Ще однією і найголовнішою рушійною силою для мене є моя сім'я, мої діти! Старший син Святослав (3 роки), який щоранку робить зарядку, щоб швидше вирости і бути сильним, і моя маленька донечка Діанка, якій нещодавно виповнилося один місяць. Півдороги до моєї мрії пройдено, залишилось виростити діточок і прищепити любов до спорту, щоб не тільки я вела їх до своєї мрії, а і вони самі цього хотіли. З народженням донечки, я зрозуміла, що не потрібно зупинятися, а навпаки, іти вперед до краси, щоб бути прикладом для своєї донечки - принцеси. Так, я нещодавно вийшла з пологового будинку зі своїм немовлям, а рівно рік тому (здається, що то було ніби вчора), я брала участь у Відкритому Кубку Львівської області з бодібілдінгу та фітнесу, де увійшла в фінал в категорії фітнес-бікіні, виборовши 5 місце. Я завжди була впевнена, що «мама в декреті» - це не привід відмовлятися від активного способу життя! Я хочу довести жінкам, що вагітність - це не вирок, хочу розвіяти стереотипи, що ставши мамою псується фігура і зовсім немає часу на себе. Головне – бажання, і те, як ти сама себе налаштовуєш. Навпаки, ставши мамами, перед нами відкриваються все нові і нові можливості. Адже, саме у першій декретній відпустці я здобула ще дві нові кваліфікації: фітнес-тренера, та спортивного дієтолога. Також перебуваючи в декреті я змогла більше часу приділяти ще одному моєму маленькому хоббі - шиттю. Це так приємно, коли ти одягаєш свою дитину в одяг, який змайструвала сама. Бути мамою - це мотивація бути кращою, бути музою для своєї сім'ї, адже, наша материнська ціль – навчити своїх дітей радіти кожній хвилині свого життя, і не витрачати свій дорогоцінний час даремно. Тому всю вагітність я не переставала займатися тим, чим жила до того: походи в басейн, щоденні прогулянки та ігри з сином на свіжому повітрі. Син вже не міг дочекатись, щоб я швидше родила сестричку і змогла «нормально» з ним пострибати на батуті. А також були щоденні заняття пілатесом, саме вони, певно, і допомогли мені з легкістю пережити пологи. Спорт для мене не просто хоббі, а спосіб життя! Тому як тільки донечці виповнилося місяць, я знову приступила до роботи над своїм тілом! А щоб було веселіше, я організувала тренування на свіжому повітрі для таких самих мамочок в декреті, як я. Адже всім відомо, що молодим мамам важко викроїти зі свого насиченого графіку час на спортзал, а так і діти з собою, і мами щасливі. А після тренування завжди проводимо бесіди про правильне харчування, яке допоможе не тільки підтримати своє тіло в формі, а й позитивно впливає на розвиток наших дітей! Я вперто вірю, що моя дитяча мрія невдовзі, стане реальністю. І я дякую саме ЇЙ, за те, що вона постійно веде мене до щасливого та радісного майбутнього. МРІЙТЕ! Адже, як написав один з моїх улюблених письменників Пауло Коельо «Коли чогось сильно захочеш, весь Всесвіт буде сприяти тому, щоб твоє бажання збулося».