Моя бабуся - ідеал для мене
Супербабуся

Моя бабуся - ідеал для мене

Автор: Альона Баранник

Моя бабуся - це мамина мама. З самого малечку я зростала з нею: коли мама здавала екзамени, потім, коли в мене з'явилася молодша сестричка. Бабуся приділяла  мені багато уваги: навчала буквам і цифрам, брала на роботу з собою, і я, як мишеня сиділа і тихенько малювала, щоб їй не заважати. А вже в підлітковому віці ми з нетерпінням чекали канікул, щоб поїхати до бабусі, чомусь там було веселіше, ніж вдома. І коли мене забирали батьки додому я завжди плакали і просилася залишитись...

 

 

Моя бабуся невисокого зросту з дуже добрими карими очами, а личико все в маленьких зморшках. Але час майже не змінив її, тому на старих фотокарточках ми легко впізнаєм свою рідненьку бабусю. На жаль, час швидкоплинний і зараз ми бачимося тільки 2-3 рази на рік, але завжди телефонуємо і можемо розмовляти годинами, якби ніхто не заважав.

 


Кожного року ми збираємося на бабусин день народження, яка б не була погода, щоб не трапилося, намагаємося приїхати, бо вона чекає на нас. І хоч у нас вже свої дітки підростають, ми для неї маленькі онучки і вона завжди згадує нам пісню дідуся: 

"Жили у бабусі три маленьких внуці
одна Аля, друга Надя, а третяя Оля!!!"

 


Так як дідуся немає 10 років, то згадка про нього викликаю сум і сльози на очах. Бабусі до сих пір дуже важко згадувати про трагедію. Вона дуже мужньо тримає горе в собі, хоч цього нам і не говорить.