Віра, надія, а моя бабуся - Любов
Супербабуся

Віра, надія, а моя бабуся - Любов

Автор: Афанасьєва Вікторія

Хочу поділитись своєю історією про мою бабусю - Капінус Любов Іванівну, яка зоставила слід у серцях багатьох людей, які і зараз безмежно їй вдячні. У моєї бабусі складне життя, наповнене невимовними і жалями і втратами , і незабутніми радостями та коханням. Моя бабуся - світла, доброзичлива, любляча людина, її ніколи не застанеш у смутку чи гніві - вона - Любов і цим все сказано. 

 

За життя бабуся обрала професію вчительки і вона в цьому ніколи не пожаліла, адже за 40 років непосильної праці в дитячому садку і початковій школі бабусі випустила у світ багато діточок, які зараз стали досвідченими майстрами своєї справи і хорошими людьми. Своїми силами бабуся Люба підняла на ноги маленький дитячий садок, який був на той час єдиним дошкільним закладом у нашому селищі. Своїми руками бабуся виготовляла навчальні карточки, фігурки, ігри для дітей, шила іграшки та розробляла програми навчання. Згадую слова бабусі - " Як завоювати любов дітей у дитсадку? Просто! Треба зрозуміти, що вони не люблять манку та довго спати".

 

З-поміж інших дітей росла і моя мама, донька бабусі, яка ніколи не була обділена теплом і турботою. У моєї бабусі дві прекрасні доньки - Ірина і Світлана, дві вродливі жінки, які увібрали все те тепло, що подарувала їм їх матуся. Моя матуся завжди згадує минулі роки з посмішкою: "Мама Люба ніколи для мене нічого не жаліла, навіть тоді, коли грошей було мало і життя не ладилось. Вона завжди була зі мною на різних етапах життя, переживала зі мною вступ до університету в Києві - великому незнаному місті, мама чекала мене з екзамену і тихенько молилась...". 

 

Скільки я себе пам’ятаю, ще з 2 рочків, коли мама після декрету вийшла на роботу, бабуся завжди мене забирала до себе. Коли ми йшли по вулиці, бабуся Люба завжди розповідала мені щось цікаве, я залюбки описувала з нею погоду. Завдяки їй я навчилась помічати прекрасне в найменшому - в листочку, в хмаринці, в очах перехожого і навіть в собі. Я завжди любила її пісеньки перед тихим часом, особливо "Два кольори" чи "Червону руту", ліпити з пластиліну ведмедиків разом з бабусею. Навіть коли я вже доросла і вчусь далеко від свого рідного села, завжди спішу до бабусі за порадою чи за добрим словом. Вона для мене нічого не шкодує, а головне любові!

 

Для бабусі Люди діти та внуки - сенс життя, найголовніше! Бабуся ні на хвильку не забуває про нас, завжди телефонує, приходить в гості, а головне - частує нас хлібом, пиріжками, в цьому вона неперевершена! З її добрих рук вийшло багато благородних людей, її тепла душа розтопила гнів безлічі оточуючих, її мудрість навчила чинити правильно і роздумливо, її покликання надихнуло піти по стопам вчительства і мою маму і мене! В моїй бабусі зібрались всі благородні чесноти світу і цьому можна заздрити: і Віра і Надія і Любов!