Історії мам

Милосердя
Велике серце

Милосердя

Автор: Антоніна Сиротюк

Жалкую, що я не письменник і не поет, які б змогли краще написати розповідь, що містила б низку чудових свідоцтв величі людського серця. Історія Хуторної Люби – це історія сходження до все більшої людяності. Виросла Люба в сільській багатодітній сім’ї. Вийшла заміж. Якби був конкурс “Татко року”, її чоловік, Віктор, заслуговував би потрапити на цей конкурс. Але продовжимо розповідь про Любу. Народила двох красенів-синів. Що ще потрібно для жіночого щастя?! На даний момент виховує 9 дітей, сиріт та позбавлених батьківського піклування. А всього – 17 діток виховувалися і перебували в сім’ї Хуторних в свій нелегкий для дітей сирітський період свого життя. Вийшовши на свій самостійний шлях, підтримують дружні стосунки. Такі дружні теплі родинні стосунки не завжди побачиш в звичайній сім’ї.

Очі материнські, від зорі ясні,

Ранком подарують погляд свій мені,

Руки материнські, її два крила,

Щоб матуся мене обійнять могла.

Мене вражає неймовірне бажання піклуватися дітьми, її вміння знайти час для кожної дитини. Вона встигає виховувати дітей, вести домашній побут, займатися своїм розвитком, брати участь у соціальних ініціативах і, при цьому, залишатися гарною і жіночною. Нагороджена орденом Княгині Ольги 3 степені, отримала звання Киянка року 2009 року, має багато грамот. Але найбільше за її любов-дар, вона отримує любов діток. Навіть моє життя змінилося на краще, що доля подарувала мені зустріч з такою людиною. Одна з її доньок тепер моя хрещена донька. Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця (Г. Сковорода). А у Люби це серце велике і світле. Побажаємо їй та її великій дружній сім’ї здоров’я і всіх земних гараздів.

X
X