Якби я могла уявити, скільки часу буду йти до миті, коли вперше почую слово "МАМА", погодилась би я повторити цей шлях знову?

Так!

Нам іноді здається, що саме у нас буде ідеальна материнська історія. Що все складеться якнайкраще, що ніякі чинники не стануть перешкодою нашим бажанням.

Привіт, мене звати Наталія, і я та сама мама, про яких не пишуть у книжках.

Чому? 

Бо з одного боку, ми звичайна українська родина. Зі своїми традиціями, історіями та досягненнями. 

А з іншого, ми - родина, що має невичерпний запас відповідей, чому такий довгий час нашу оселю облетали осторонь лелеки. Та з цієї добірки фраз ми не зробили книгу життя. Все вийшло навпаки! 

Нашому синочку майже 7 рочків, а донечці 4 рочки. Незабаром ми з чоловіком будемо святкувати 19 річницю нашого весілля. Проста арифметика, але мова йде не тільки про цифри. 

Для мене це про особисте, і я можу сміливо казати, що тільки двоє вирішують, що називати важливим. Навіщо розставляти пріоритети. За якими принципами планувати спільне майбутнє. Як ніколи не опускати руки. І, що найголовніше, як не залежати від чужої думки, вигаданих моральних кордонів і незважаючи на купу складнощів, зберегти родину.

Слово "МАМА" ніколи не звучить однаково. Для кожної з нас воно має унікальний настрій та формулу, що містить мільйони кроків життєвого шляху. Але, я впевнена, що ми, матусі, не змінили би жодного моменту наших персональних історій.